Соціальний стереотип – це суспільно-значуще утворення свідомості і поведінки людей, в якому продукує звичний образ їхнього ставлення до тієї чи іншої життєвої ситуації. Соціальні стереотипи виступають стійкими оціночними уявленнями людей один про одного, що формуються в їх взаєминах . Актуальність вивчення стереотипів в соціології полягає, по-перше, в тому що все життя людина сприймає і реагує на процеси тільки через свої стереотипи; по-друге, взаємодіє з людьми на підставі стереотипів; по-третє, робить усі свої умовиводи і висновки тільки на підставі своїх стереотипів. Таким чином, завдяки соціальним стереотипам індивіди формують свою соціальну поведінку, встановлюють соціальні зв'язки, соціальний контроль.
Останнім часом в соціології активно застосовуються цікаві та інноваційні підходи один з таких є гендерний підхід, який дозволяє розглянути соціальні стереотипи, з іншої точку зору, подивитися на особливості поведінки індивіда в залежності від статі та уявлень про фемінність та мускулінність в межах культури окремого суспільства.
Соціальні стереотипи як одна з найбільш цікавих і небайдужих сфер у функціонуванні суспільства протягом століть вивчалася багатьма дослідниками, такими як У. Ліппманом, Т. Шібутані, В. П. Трусов, Л. Х. Стрікленд, А. А. Бодалевим, та іншими. Серед українських вчених грунтовні дослідження гендерної системи в Україні здійснюють І. Жеребкіна, І. Головашенко, І. Лебединська, Т. Мельник, Н. Чухим; ґендерних стереотипів і ґендерних ролей – Т. Виноградова, Т. Говорун, О. Кікінежді, В. Семенов, П. Горностай та ін.
Мета статті полягає у розгляді гендерних стереотипів, які присутні в українському суспільстві.
Передумовою конструювання гендеру та гендерної поведінки є гендерні стереотипи – уявлення про якості і норми поведінки чоловіків і жінок [5]. Розуміння гендерного стереотипу надзвичайно важливо, оскільки кожна людина, незалежно від його ген-дерної приналежності, є індивідуальністю, зі своїм набором психологічних якостей і властивостей, співвідношенням маскулінності і фемінності у психіці, дозволить кожній індивідуальності і суспільству в цілому стати більш продуктивним, розвиваючимся і гармонійним в будь-якій сфері діяльності.
Російська дослідниця І. С. Клецина виокремлює кілька груп ґендерних стереотипів, а саме:
• стереотипи маскулінності-фемінності;
• стереотипи уявленнь про розподіл сімейних і професійних ролей між чоловіками і жінками;
• стереотипи за специфікою змісту праці [6, с. 189–201].
Соціальні стереотипи з'являються в результаті психологічних процесів, які природним і неминучим чином ведуть до їх формування та збереження. Джерелом формування соціальних стереотипів може бути як особистий досвід людини, так і вироблені суспільством норми.
В основі гендерних досліджень лежить поняття «гендер», яке до цих пір викликає безліч суперечок і трактується по-різному різними концепціями. Перше визначення гендеру виникло у зв'язку з феміністських аналізом «сучасного суспільства» – критикою дискримінаційного становища жінок. У статті антрополога Гейл Рубін «гендер» визначається як «комплекс угод, що регулюють біологічна стать як предмет громадської діяльності» [7, c. 9].
Американський соціолог Е. Гіденнс дає таке визначення «гендеру»: «Якщо стать має відношення до фізичних, тілесних відмінностей між жінкою і чоловіком, то поняття «гендер» торкається їх психологічної, соціальної і культурної особливості. Розмежування статі і гендеру є фундаментальним, так як багато розходжень між жінкою і чоловіком обумовлюються причинами, які не є біологічними за своєю природою. Якщо стать індивіда біологічно детермінована, то рід (гендер) є культурно та соціально заданим. Таким чином, існує дві статі (чоловічий та жіночий) і два роди (мужній і жіночний)».
В залежності від наукової області, гендерні дослідження займаються відповідними стереотипами сприйняття людей і міжособистісних відносин, стереотипами формування власної експресивної моделі поведінки та оцінки, стереотипами конструювання ідеалу – з точки зору належить до певної статі.
Це так звані гендерні стереотипи – стійкі для даного суспільства в даний історичний момент представлення про відмінності між чоловіками і жінками.
Гендерні стереотипи функціонують як на рівні індивіда, так і на рівні суспільства. Умовно, можна виділити два рівні впливу гендерних стереотипів: гендерна ідентичність та гендерні ролі.
Гендерні стереотипи формуються, як вважають дослідники, починаючи з раннього дитячого віку в процесі так званої соціалізації – засвоєння пануючих в даному культурному середовищі уявлення про правильну поведінку, розподіл здібностей і обов'язків тощо. Підсумком соціалізації є освоєння певної соціальної ролі.
Гендерні стереотипи часто діють як соціальні норми. Нормативне та інформаційний тиск змушує нас підкорятися гендерних нормам. Дія нормативного тиску полягає в тому, що ми намагаємося відповідати гендерним ролям, щоб отримати соціальне схвалення і уникнути соціального несхвалення. Про інформаційний тиск можна говорити, коли ми починаємо вважати гендерні норми правильними, тому що перебуваємо під впливом соціальної інформації. Ми живемо в культурі, де чоловіки зазвичай займаються одними речами, а жінки – іншими, де гендерні відмінності вважаються природними, а тому ми приймаємо гендерні ролі і підкоряємося їм.
Підпорядкування гендерних норм може спостерігатися у поведінці, але не в системи вірувань (поступливість), або і в поведінці, і в системі вірувань (схвалення, інтерналізації), або може визначаться бажанням бути схожим на однолітка або рольову модель (ідентифікацію). Люди в різного ступеня підпорядковуються традиційним гендерним ролям, причому деякі надзвичайно полотипізовані у тих, хто мав досвід критичного переживання гендерної соціалізації, коли будь-яке відхилення від статевої ролі неминуче спричиняло за собою жорстокі соціальні наслідки.
Стереотипні гендерні атрибути вважаються «справжніми» не тільки тому, що їх сприймають як внутрішні диспозиції, але так само тому, що суспільство прийшло до одностайної думки про істинність цих стереотипів. Поведінка, в якому присутні всі риси, в тому числі і гендерні стереотипи, завжди проводиться за допомогою умовиводів. Коли факти неоднозначні, «істина» визначається шляхом соціального консенсусу. Таким чином, консенсус одночасно визначає і підтверджує думки індивідуумів.
Гендерні стереотипи прийняті всіма членами суспільства, тому що, незважаючи на те, що на рівні свідомості ми від них відмовляємося, ми по як і раніше, чинимо відповідно до них і бачимо, як інші люди роблять теж саме у повсякденному житті, в якій чоловікам і жінкам відводяться нерівні ролі і статус. Точно також гендерні стереотипи тиражуються в засобах масової інформації, і хибні уявлення все ж проникають в наші думки і думки, хоча ми цього не усвідомлюємо. У результаті вважається, що чоловіки і жінки мають стереотипні риси. Навіть коли об'єктивні факти йдуть в розріз із загальноприйнятою думкою, ми як і раніше вважаємо його правильним.
Оскільки стереотипи стають якщо не явними, то непрямими цінностями, чоловіки і жінки намагаються культивувати в собі стереотипні риси. Цей тиск, який підштовхує до бажаної поведінки, підкріплюються ще й тиском нерівного статусу чоловіків і жінок і тиском очікувань спостерігачів. Насправді люди намагаються підтримувати такий образ «Я», щоб він був соціально бажаним і в той же час відповідав їх думкам про самих себе. Незважаючи на те, що зазначені мотиви можуть вступати в конфлікт, вони спільно сприяють гендерно-стереотипному поведінці, таким чином, створюючи ще один доказ «істинності» стереотипів. Оскільки стереотипи є цінностями, то як чоловіки, так і жінки ведуть себе на людях більше стереотипно, ніж без свідків. Проблема, створювана стереотипами, полягає в тому, що вони примушують нас вірити в стереотипні думки навіть тоді, коли стереотипні риси на самому справі не існують. Перцепції і дії людей обумовлені їх обізнаністю про соціальні очікуваннях і практиках, що в той же час визначаються їх поведінкою.
По-перше, ми «бачимо», ніби чоловіки і жінки мають стереотипні риси, незалеж-но від реального стану речей, і, таким чином, помилково подумки «підтверджуємо» стереотипні пророцтва. По-друге, ми ставимося до чоловіків і жінок так, ніби їм властиві стереотипні риси. Оскільки схильні вести себе так, щоб відповідати очікуванням спостерігачів, то їх поведінка насправді служить підтвердженням пророцтв, і в стереотипах з'являється крупиця правди. По-третє, стереотипи змушують нас надавати перевагу чоловіків в як керівників і чекати, що жінки будуть мати підлеглий статус. У результаті поведінку, необхідне для виконання керівної ролі, здається типово маскулінним, а поведінка, необхідне в підлеглому положенні, – фемінінності. Традиційні ген-дерні стереотипи фактично є характеристиками статусу. Оскільки чоловіки і жінки до цих пір мають нерівний статус, в наших соціальних взаємодіях поступаємо відповідно зі стереотипами і кожен день бачимо, як інші теж слідують їм. Така поведінка і такі спостереження є головним підтвердженням стереотипних пророцтв. Стереотипи відбивають відмінності в статусі і в теж час сприяють їх збереженню.
Гендерні стереотипи можуть змінюватися залежно від соціальних, економічних чи політичних змін, але цей процес відбувається досить повільно.
Таким чином, гендерні стереотипи дуже сильні і приймаються навіть тими групами, щодо яких вони створені. Стереотипи мають тенденцію рано засвоюватися і змінюються вони з великою складністю .
Наведемо приклади, загальних гендерних стереотипів, які існують в суспільстві.
1. Відмінність між чоловіками й жінками мають суто біологічну природу, отже, є не-подоланними й вічними. Як писав про це фундатор психоаналізу З. Фрейд, "Анатомія – це доля…".
Саме поняття "гендер" передбачає той момент, що основна маса відмінностей між статями має не природне (природжене) походження, а є наслідком виховання, соціалізації, впливу культури й суспільства. Це теж факт, який важко заперечувати.
2. На відміну від чоловіків, жінки мають нижчі інтелектуальні здібності, нело-гічне, ірраціональне мислення і, як наслідок, нижчу професійну компетентність. Звідси – поширене уявлення про жінок як гірших працівників на відповідальних посадах і в інтелектуальних професіях.
Не тільки дослідження психологів, але й саме життя доводить хибність цього твердження. На сьогодні люди обох статей можуть на рівних демонструвати високі розумові й організаційні здібності.
3. На відміну від жінок, чоловіки менш емоційні, нездатні до співчуття й співпереживання. Наприклад, українським чоловікам він вартує десь 12 років життя – саме такою є різниця в середній тривалості життя чоловіків і жінок. Хлопчика змалечку привчають стримувати свої почуття, не плакати ("Ти ж хлопець! Солдат!"). А як писав видатний хірург Пирогов, "Невиплакані сльози змушують плакати внутрішні органи". То ж ранні інфаркти й інсульти в чоловіків – це прямий наслідок стереотипного уявлення про "чоловічу нечутливість"…
4. Жінки від природи мають потребу у створенні сім'ї та народженні дітей, в той час як для чоловіків це зовсім не потрібно.
Ті чи інші потреби чоловіка й жінки обумовлені не природою, а суспільством. Для багатьох сучасних жінок шлюб і народження дитини є безумовною перешкодою для їх кар'єрних планів, тому у всьому світі зростає показник середнього віку мате-ринства. І це та об'єктивна реальність, з якою приходиться рахуватися державам, плануючи свою демографічну політику.
Підсумуємо вище сказане, що в даний час стереотипи є невід'ємним елементом повсякденного життя. Соціальні стереотипи формуються відносно легко, оскільки соціалізація і культура породжують у нас ряд очікувань щодо поведінки та рис інших людей.
Основні чинники формування соціальних стереотипів є як особистий досвід людини, так і вироблені суспільством норми.